Як я долучився до наших Zoom-дзвінків? Ярослав Лозовчук

[Святий Дух працює в рамках ZOOMy]

УПЦК Національна Соборна Мережа – UNSN.

UNSN може вимовлятись як «юнісон» і може вважатись регіональною та єпархіальною мережею для обговорення конкретних питань у цій області.

Вступне слово

Під час наших дзвінків у ZOOMi я чув велику кількість запитань, коментарів і зауважень що стосувались причин нашого існування, чи маємо ми право на існування, чого ми намагаємось досягнути і те, яким видом громадської організації ми є – група, комітет, офіційна організація, контр-організація в складі УПЦК з мирян, що намагається узурпувати владу Канцлера – чи неофіційна мережа зацікавлених членів-віруючих.

Оскільки я був залучений до цих розмов з самого початку я вирішив поділитися власними поглядами щодо цих питань і моїми зауваженнями та коментарями стосовно унікальних можливостей, які ця ініціатива може дати нашій Церкві в подальшому.

Як я долучився до наших Zoom-дзвінків?

За останні десятиліття мережа наших членів – священнослужителів та мирян зі всієї Канади періодично проводила дискусії, щоб висунути найкращі пропозиції та ініціювати вирішення проблем, з якими ми зіштовхуємось як Православна Християнська громада. На даний момент, наша Українська Православна церква в Канаді стикнулась з великою кількістю труднощів, але і з багатьма великими можливостями. Вихід на пенсію Митрополита Юрія та майбутній Собор вказують на те, що наближаються значні зміни в керівництві, що матимуть серйозний вплив на подальше управління нашої Церкви.

Після оголошення про відставку Митрополита в лютому, маленька група з п’яти чи шести мирян з різних частин Канади почали комунікувати через ZOOM, щоб неофіційно розглянути наслідки рішення Його Високопреосвященства для Церкви. Коли пішли чутки про нашу дискусію, представники зі всієї країни попросили дозволити їм приєднатись до нашого ZOOM-дзвінка. В результаті, парафії, що зобов’язались спільними силами укріпити нашу Церкву почали висувати пропозиції на розгляд Собору. Вони включали спрощення процесу переобрання Митрополита (так, як ми зробили з нашими Єпископами в 2008), підтримку Канцлера адміністративним помічником з мирян, щоб зменшити його завантаженість тимчасовими питаннями, та для розгляду і оновлення керівництва Церкви.

Після перенесення Собору на 2022 ці резолюції були винесені на раду Консисторії деякими членами як клопотання для затвердження. Поки ми чекаємо на кінцеве рішення ради Консисторії, учасники наших ZOOM-дзвінків, відкритих для всіх і що тепер складаються з приблизно 40-60 священнослужителів та парафіян, заявили, що вони готові співпрацювати з нашими ієрархами та радою Консисторії для забезпечення стійкого майбутнього для нашої улюбленої Церкви.

Немає жодних свідчень, що підтверджують, що наші дзвінки є складовою якогось таємного угрупування, що ми намагаємось повалити встановлений церковний порядок, чи що ми хочемо замінити посаду Канцлера мирським управителем. Ці твердження є попросту неправдою. Ми завжди цілком і повністю поважаємо і дотримуємось всіх установчих документів і правил нашої Церкви.

Чому я вирішив взяти участь?

Я відданий християнин. Я люблю Христа і сповнений рішучості прожити життя, що базується на вченнях Ісуса. Я вважаю УПЦК своєю духовною матір’ю. І так само як і кожна любляча дитина піклується про свою маму, я турбуюсь про свою духовну матір.

Згідно з основними вченнями нашої Віри і так як це вказано в нашому молитовнику “Добрий пастир” одним із актів милосердя є “Давати хорошу пораду своєму ближньому.”

Ми, хто хрещені в Христі, покликані проповідувати любов. Любити – це піклуватись і служити. Це наша відповідальність, як членів Королівського священства хрещених та тих, хто хрестить, турбуватись та робити все, що в наших силах, для пошуку найкращих рішень для нашої громади і в той же час не забувати про повагу до належного порядку. Крім того, робити так - невід’ємна частина традицій нашої Канадської церкви, і причиною цього є їхня відданість історичній Київській Православній традиції соборності, яку наші попередники мали мужність прийняти під час створення Української Греко-Православної Церкви Канади у 1918 році.

Наша Київська православна традиція, опираючись на своє походження від Великої Церкви Христової – Константинопольського патріархату, пронесла цю мудрість крізь роки. Митрополит Іларіон в його публікації 11 століття “Закон і благодать” чітко демонструє через вшанування заслуг князя Володимира, що кожна особистість відповідальна перед Богом за добробут ближнього свого. Іван Вишенський (близько 1550 – 1610) у 16 столітті у “Заклику до православних християн” требував чесних та громадських виборів єпископів та всіх пасторів в цілому, що проводились би за участі віруючих та духовенства, і лиш з часом ці вибори визнали впливові миряни та король. Він був переконаний, що це єдиний шлях для призначення Богобоязливих та Православних кандидатів. Саме тому він радив починати виборчий процес з перевірки життєвої мудрості майбутніх священнослужителів та мобілізувати спільні молитви до Бога, щоб прийняти правильні рішення.“ (Новак, 2017)

Доктор Саган у своєму веб-серіалі узагальнює відмінні риси Київської Православної традиції зауважуючи, що вона наголошує на важливості релігійного досвіду – проживаючи реальність Божественного, що здатна перетворювати, на важливості слідування чіткому духовному шляху, який не можна замінити ні моделлю зовнішнього формалізму чи абстрактною раціональною схоластичною моделлю релігійності Заходу. Слідувати чіткому духовному шляху означає діяти – що служить забезпеченням і каталізатором можливостей.

Чого ми намагаємось досягнути?

Коли я аналізую причини, чому ми почали наші дзвінки і природу їхнього змісту за останні кілька місяців я доходжу до наступного висновку. Ці розмови надали кожному учаснику такі можливості:

· Визначити основні проблеми, з якими зіштовхнулась громада УПЦК

· Поглибити наше спільне розуміння цих питань

· Колективно, за допомогою спокійної та шанобливої дискусії, знайти рішення цих проблем

· Через дискусії долучитися до вироблення консенсусу стосовно варіантів “рішення”; і

· Доручити деяким учасникам розробку рекомендацій для офіційного керівництва УПЦК

Основні принципи роботи над досягненням вищезгаданих завдань

Коли я розмірковував про наші дзвінки у ZOOM, у мене склалось враження, що ми керувались, хай навіть негласно, наступними принципами:

· Участь обмежується лиш членами УПЦК;

· Кожен член УПЦК може приєднатися до процесу таким чином, як він чи вона вважає за потрібне;

· З моменту, коли наша дискусія почалась, прозора та з повагою до нашого офіційного церковного керівництва, воно було залучено до дискусій і Митрополит узгоджував наші ідеї-пропозиції та відбувались онлайн дискусії з Канцлером;

· Ми працюємо за принципом притягування, а не просування – ми ділимось нашими надіями і запрошуємо інших приєднуватись до нас;

· Ми припускаємо, що кожен, хто охрещений та прийняв Христа і таким чином обдарований Святим Духом має досвід-дари, яким може поділитися;

· Ми також припускаємо, що ми потребуємо досвід кожного для найкращого результату; і

· Наші дзвінки також базуються на припущенні, що кожен буде слухати і голос кожного буде почутим, визнаним і оціненим.

Інші фундаментальні процесуальні проблеми

Я твердо переконаний і також вірю, що ці принципи відображають погляди інших учасників – що якщо ми щиро зацікавлені в нашій Церкві, усвідомлюючи її Дану Богом місію, ми повинні не тільки ділитись нашими найкращими ідеями, але і побожно приймати-розпізнювати волю Божу.

На мою думку, якщо ми є секуляризованою церковною громадою, ми маємо серйозно прислухатись до вказівок Господа. Псалм 127:1 нас чітко попереджає:

“1 Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!”

Таким чином ми, як окремі індивіди, повинні побожно помічати, а потім і ділитись тим, що в наших серцях, тим, що як нам здається Господь спонукає нас робити, але завжди з позиції прийняття та відкритості до зворотнього зв’язку від інших – це основа.

Я натрапив на наступні твердження доктора Юджинії Скарвеліс Константіну у її нещодавно опублікованій книзі “Мислення православного – усвідомлення та набуття православної християнської свідомості”, що є дуже допоміжними для того, щоб зберігати смиренне ставлення.

Православ’я включає маневрування між крайнощами. Часто правда лежить ні в першому варіанті, ні в другому, а в обох. Бути православним означає прийняття двозначності, невизначеності, загадковості і парадоксальності. Ймовірно, це спонукає до смирення перед Богом. Ми не можемо покладатися на раціональні пояснення, чи наші улюблені визначення і ми змушені прийняти той факт, що ми не здатні повністю пояснити чи осягнути нашу віру. Таким чином, ми можемо покладатись лише на благодать і милість Божу. Можливо це дозволить нам менше фокусуватись на мозку і більше на серці, адже саме там ми можемо зустріти Бога. (Константінов: 2020;6).

Крім цього, ці складні часи потребують того, щоб ми серйозно сприймали настанову нещодавно визнаного святого 20-го століття – Святого Порфирія.

“Сила молитви велика, надзвичайно велика, особливо коли вона виконується багатьма людьми одночасно. Всі об’єднуються в спільній молитві. Ми відчуваємо, що наш ближній такий же, як і ми самі. Це наше життя, наше возвеличення і наша цінність. Все це просто у Христі. Господь в центрі всього, всі рухаються до нього, об’єднані одним духом і серцем.”

Слідуючи цій пораді парафія Зішестя Святого Духа в Реджайні ініціювала щотижневий заступницький молебень в підтримку вирішення питань, які ми обговорюємо під час наших дзвінків у ZOOM. Заступницький молебень транслюється на фейсбуці та ютубі щосуботи в 18:30 за центральним часовим поясом і Парафія запрошує наших друзів зі всієї країни долучитись до нас у цьому.

Потенційне благословення на майбутнє

Зрештою, я дивлюсь на наші дзвінки в ZOOMі та їх стрімке поширення серед парафіян по всій країні за останні півтора року, як на подарунок.

Ми, як Українська православна спільнота в Канаді зіштовхуємось з багатьма невирішеними проблемами, що потребують обговорення, розгляду, побожного аналізу, формуванню нових консенсусів і плану дій. Наші обговорення зараз перетворились на платформу для розмірених дебатів та відкритих братських та сестринських розмов із залученням як духовенства, так і парафіян зі всієї Канади.

Враховуючи всі інтенсивні соціально-технічні зміни, з якими зіштовхується світ і наша громада в тому числі, наші дзвінки в ZOOMі дають нам унікальну можливість перенести поглиблене обговорення цих питань-викликів на національний рівень. Якщо вони не обговорюються достатньо ретельно і ми не досягаємо консенсусу, ці питання загрожують нас розділити. Дзвінки в ZOOMі менших груп, що організовуються на певні теми, можуть слугувати як фокус-групи для більш комплексного процесу стратегічного планування Консисторії.

Наступне є коротким переліком питань, які я рекомендую обговорити точніше у найближчі місяці:

· Як ми маємо справлятись на національному рівні з дуже суперечливими питаннями – мовними питаннями, етнокультурними змішаними шлюбами, відданістю українській ідентичності, соціально-економічному статусу – наших місцевих релігійних громад?

· Як ми можемо ручатися, що наші діти і внуки продовжать бути членами нашої громади?

· Яка наша фактична самоідентифікація? Чи ми є Українською Православною Церквою чи Канадською Православною Церквою української традиції?

· Яке наше довгострокове бачення громади Канадсько-Української Православної Церкви?

· Що ми повинні зробити для забезпечення життєздатності наших парафій в майбутньому?

· Чи бачимо ми себе основоположними елементом майбутньої Канадської Православної Церкви?

· Яким є і яким повинне бути наше ставлення до Православної Церкви України?

· Як ми можемо зміцнити наші узи з Вселенським Константинопольським Патріархатом?

· Що є унікальною спадщиною Київської Православної традиції для сучасного світу, якою ми можемо поділитися з нашою Православно-Християнською Братією в Канаді?

Господи, помилуй всіх нас!

Ярослав Лозовчук

2021 06 16

· Юджинія Скарвеліс Константіну; “Мислення православного – усвідомлення та набуття православної християнської свідомості”; 2020

· Аліція Новак; “Священство у вченні для духовенства: з історії релігійної реформи у Київській митрополії протягом 16-17 століть”; 2017